- ідеал
- [ідеиа/л]
-лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
ідеалізм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
ідеаліст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
ідеалізм — у, ч. 1) Напрям у філософії, який, на противагу матеріалізмові, вважає ідею, дух, свідомість первісним, а природу, буття, матерію – вторинним. 2) Схильність безкорисливо служити будь якій справі, відданість високим моральним ідеалам. 3)… … Український тлумачний словник
ідеаліст — а, ч. 1) Послідовник ідеалістичної філософії. 2) Людина, яка здатна безкорисливо служити будь якій справі, не шукає для себе ніяких переваг або вигод у чому небудь. 3) Той, хто схильний прикрашати дійсність; мрійник … Український тлумачний словник
ідеал — алу, ч. Пр. Ідеал; найвища мета, якої прагнуть люди … Словник лемківскої говірки
ідеалізатор — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
ідеалізація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
ідеалізований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
ідеалізовано — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
ідеалізувати — дієслово недоконаного і доконаного виду … Орфографічний словник української мови
ідеалізуватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови